Що таке ETS і як працює торгівля квотами?
Автор: Редакція Domeny.ForSale Опубліковано
Коротко: ETS — це система торгівлі квотами на викиди, яка в Європейському Союзі встановлює ціну на викиди парникових газів і поступово знижує їхній загальний допустимий обсяг. Вона має спонукати підприємства скорочувати викиди, зокрема завдяки заощадженню енергії та зміні технологій. Система підвищує витрати на діяльність із високим рівнем викидів, але твердження, що вона просто «обмежує виробництво й уповільнює економіку», не враховує відмінностей між галузями та того, як використовуються надходження від системи.
Як працює європейська система ETS?
Скорочення ETS походить від англійського Emissions Trading System, тобто системи торгівлі квотами на викиди. Європейську систему позначають як EU ETS. Вона працює за принципом «обмеження й торгівля»: встановлюється загальний ліміт викидів, охоплених системою, а підприємства покривають свої викиди відповідними квотами.
Одна квота дає змогу покрити викиди однієї тонни еквівалента CO₂. Еквівалент CO₂ — це спільна міра впливу різних парникових газів на клімат. Підприємство має відстежувати викиди, подавати звіти на обов’язкову перевірку та погашати відповідну кількість квот, тобто передавати їх для покриття викидів без можливості повторного використання.
Квоти продають на аукціонах, а частину за визначеними правилами безоплатно отримують суб’єкти, які відповідають установленим вимогам. Квотами можна торгувати. Їхня ціна змінюється на ринку: це не єдина фіксована ставка податку, встановлена для всіх на роки вперед.
Ліміт квот поступово знижується. Завдяки цьому підприємства мають економічний стимул скорочувати викиди, а не постійно купувати ту саму кількість квот.
Кого охоплює ETS і хто несе витрати?
EU ETS охоплює, зокрема, енергетику, багато енергоємних промислових установок і певні види діяльності в авіації та морському транспорті. Це не означає, що кожна компанія чи кожен транспортний засіб мають однакові зобов’язання. Значення мають вид діяльності, розмір установки та конкретні норми законодавства.
Безпосередній обов’язок покривати викиди квотами покладено на суб’єктів, охоплених системою. Проте частину витрат вони можуть перекладати на споживачів через ціни на енергію, матеріали чи послуги. Масштаб такого перекладання залежить, зокрема, від конкуренції, договорів і можливості замінити один продукт іншим.
Окремою системою є ETS2, передбачена для викидів, пов’язаних із паливом, яке використовують передусім у будівлях, автомобільному транспорті та додаткових секторах. Зобов’язання мають стосуватися постачальників, які вводять паливо в обіг для споживання, а не особистої купівлі квот водіями чи власниками будинків. Графік, винятки та правила впровадження слід перевіряти в актуальних матеріалах Європейської комісії та польських органів, відповідальних за систему.
Чому ETS заохочує змінювати технології?
Механізм простий: якщо за викиди потрібно платити, уникнення викидів дає економію. Тож компанія може порівняти вартість модернізації з майбутніми витратами на квоти. Загалом ETS не нав’язує якоїсь однієї технології — вона змінює економічну вигідність доступних рішень.
Припустімо, установка викидає 10 000 тонн CO₂ на рік і має купувати всі необхідні квоти. За суто умовної ціни 60 євро за тонну це означає 600 000 євро на рік. Модернізація, яка скоротила б викиди на 2000 тонн, зменшила б ці витрати на 120 000 євро на рік, якби ціна залишилася незмінною.
Це ілюстрація механізму, а не актуальна оцінка вартості чи повний розрахунок інвестиції. Потрібно також врахувати вартість модернізації, фінансування, споживання енергії, простої та можливі безоплатні квоти. Рішення з низьким рівнем викидів не завжди одразу дешевше, технічно доступне або придатне для швидкого впровадження.
Чи обмежує ETS виробництво й уповільнює економіку?
ETS безпосередньо обмежує загальний обсяг викидів, охоплених системою, а не кількість вироблених тонн сталі, цементу чи інших товарів. Виробництво може залишатися на подібному рівні або зростати, якщо викиди на одиницю продукції зменшуються. Але якщо компанія не має доступної технологічної альтернативи, вартість квот може спонукати її скоротити виробництво.
Цей ризик особливо важливий для енергоємних підприємств, які конкурують із постачальниками з-поза ЄС, що не несуть порівнянних витрат на викиди. Тоді можливий витік викидів: виробництво переміщується за межі території, де за викиди потрібно платити, замість того щоб справді зменшувати їх.
З іншого боку, система робить підвищення енергоефективності та технології з низьким рівнем викидів економічно вигіднішими. Надходження від аукціонів можуть фінансувати трансформацію та заходи підтримки відповідно до чинних правил. Отже, економічний ефект залежить також від доступу до енергії, капіталу, інфраструктури та від того, як витрачають ці кошти.
Без зазначення періоду, країни й методу аналізу немає підстав робити однозначний висновок про вплив ETS на всю економіку. Витрати конкретного підприємства можуть бути значними, але це не те саме, що баланс усіх витрат і вигод для суспільства.
Як оцінити вплив ETS на власні витрати?
Компанії насамперед потрібно з’ясувати, чи має вона прямий обов’язок покривати викиди квотами, чи лише більше платить за енергію та матеріали. Далі варто розрахувати викиди на одиницю продукції та порівняти кілька сценаріїв цін на квоти, а не ухвалювати рішення на основі одного прогнозу.
Домогосподарству слід перевіряти структуру тарифу або пропозиції постачальника: ETS — не єдина складова ціни електроенергії чи опалення. Значення мають також паливо, мережа, податки та умови договору.
Цей опис пояснює механізм, але не визначає зобов’язань конкретної установки й не є юридичною чи інвестиційною консультацією. Перш ніж ухвалювати рішення, перевірте актуальні правила в Європейській комісії та польському Національному центрі обліку та управління викидами, а розрахунки ґрунтуйте на власному споживанні енергії та фактичних викидах.
Дивіться також: Що таке FSD?
Читайте також
