Що таке проксі та як працює проксі-сервер?
Автор: Редакція Domeny.ForSale Опубліковано
Коротко: Проксі — це посередник, який передає запити між пристроєм та інтернет-сервісом, наприклад сайтом WWW. Він може контролювати доступ, кешувати вміст або приховувати IP-адресу користувача від відвідуваного сайту. Проте саме використання проксі не гарантує анонімності чи шифрування з’єднання.
Як працює проксі-сервер?
Без проксі браузер з’єднується із сервером відвідуваного сайту. Після налаштування посередника браузер надсилає запит йому, а той зв’язується із цільовим сервером і передає відповідь. Залежно від конфігурації проксі може обслуговувати один застосунок, певні типи з’єднань або трафік багатьох користувачів мережі.
Уявіть компанію, у якій браузери працівників використовують спільний проксі. Коли працівник відкриває сайт, посередник може перевірити, чи дозволяють правила компанії доступ до нього. Потім він передає запит або блокує його. Також він може записати інформацію про з’єднання в журнал подій.
Цільовий сайт зазвичай бачить IP-адресу посередника — мережеву адресу, з якої надходить з’єднання, — замість адреси користувача. Однак це правило має винятки: деякі конфігурації передають початкову адресу в додаткових заголовках. Сайт і далі може розпізнавати користувача за обліковим записом, у який той увійшов, файлами cookie або характеристиками браузера.
Типи проксі: для користувача й для сайту
Прямий проксі (forward proxy) працює на боці користувачів: він є посередником у їхньому доступі до інтернету. Саме цей тип сервісу зазвичай мається на увазі в налаштуванні «проксі-сервер» у браузері чи операційній системі. Завдяки йому адміністратор може запровадити спільні правила доступу для всієї організації.
Зворотний проксі (reverse proxy) працює перед серверами сайту або застосунку. Він приймає з’єднання відвідувачів і спрямовує їх до відповідних внутрішніх серверів. Користувачеві зазвичай не потрібно нічого налаштовувати чи навіть знати, що він користується таким рішенням.
Зворотний проксі може розподіляти трафік між кількома серверами, обслуговувати зашифровані з’єднання HTTPS і кешувати відповіді. Кешування означає зберігання копій вмісту, щоб не завантажувати його щоразу із сервера-джерела. Для цього потрібні належні правила: приватні дані одного користувача не повинні потрапляти до інших як спільна кешована копія.
Також трапляються назви, що вказують на підтримуваний протокол:
- Проксі HTTP призначений для трафіку WWW; часто він також дає змогу тунелювати з’єднання HTTPS за допомогою методу CONNECT.
- Проксі SOCKS, наприклад SOCKS5, передає з’єднання різних застосунків, а не лише браузерів. Сам протокол SOCKS5 не забезпечує шифрування переданих даних.
Для чого проксі корисний на практиці?
В організації проксі допомагає забезпечувати дотримання правил користування інтернетом, обмежувати доступ до певних сайтів і реєструвати з’єднання для діагностики. Однак він не замінює захисту пристроїв чи інших засобів безпеки мережі.
Для власника сайту зворотний проксі — це спосіб відокремити публічну точку доступу від внутрішньої частини застосунку. Наприклад, магазин може спрямовувати запити до кількох серверів, а зображення товарів віддавати з кешу. Прискорення залежить від типу вмісту, конфігурації та навантаження; додатковий посередник може також збільшити затримки.
Проксі, через який трафік виходить в інтернет в іншій країні, іноді корисний для тестування регіональної версії сайту. Він не гарантує, що сайт покаже саме те, що бачить місцевий користувач: значення можуть мати також мова браузера, обліковий запис і попередні відвідування. Використання посередника не скасовує правил сервісу чи обмежень доступу.
Проксі та VPN: головні відмінності
VPN створює зашифрований тунель між пристроєм і сервером VPN. Часто через нього проходить більшість трафіку пристрою, хоча він може працювати лише для вибраних застосунків або маршрутів. Проксі зазвичай налаштовують для певної програми чи типу з’єднань, а шифрування залежить від використаної технології.
Якщо потрібно перенаправити трафік одного інструмента, проксі може бути достатньо. Якщо ж потрібен зашифрований тунель для багатьох застосунків, належно налаштований VPN зазвичай краще підходить для цього завдання. В обох випадках ви частково покладаєтеся на оператора сервісу-посередника.
Ні проксі, ні VPN не забезпечують повної анонімності. Вхід у власний обліковий запис і далі розкриває вашу особу відповідному сервісу, а шкідливе програмне забезпечення на пристрої може перехопити дані незалежно від способу передавання трафіку.
Що перевірити перед увімкненням проксі?
Ваші з’єднання проходять через оператора проксі. У разі незашифрованого HTTP він може читати й змінювати вміст. Якщо HTTPS працює належним чином і немає перехоплення TLS, оператор зазвичай не бачить вмісту обміну даними, але може знати адресу призначення, час та обсяг передавання.
Деякі корпоративні системи також перевіряють вміст HTTPS через перехоплення TLS — механізму захисту з’єднання. Зазвичай для цього пристрій має довіряти сертифікату організації. Якщо невідомий постачальник просить установити сертифікат, це привід для особливої обережності.
Перед налаштуванням виконайте чотири кроки:
- Перевірте, хто обслуговує проксі, які дані записує та як довго зберігає журнали.
- З’ясуйте, на що поширюється його дія: на один застосунок чи кілька програм, а також де виконується DNS — перетворення доменних імен на IP-адреси.
- Уточніть адресу сервера, порт і спосіб автентифікації в офіційній документації постачальника або в адміністратора.
- Протестуйте потрібний застосунок. Зміна публічної IP-адреси не доводить, що весь трафік пристрою проходить через проксі.
Не використовуйте випадковий відкритий проксі для банківських операцій, пошти чи адміністративних панелей. Спершу визначте, який саме трафік хочете перенаправити й навіщо, — і лише потім обирайте посередника та обсяг налаштувань.
Читайте також
